Стягнення процентів за кредитом, 3% річних та інфляційних втрат після спливу позовної давності: основна чи додаткова вимога?

На практиці досить частими є випадки звернення банків до суду з позовами про стягнення заборгованості за кредитними договорами з порушенням вимог щодо позовної давності.

Розгляд подібних спорів ускладнюється тим, що позови банків можуть включати вимоги про стягнення коштів, права на які виникають у позивача у різний час та з різних підстав, а саме: кредитних коштів, процентів за користування кредитом, пені та штрафів, 3% річних та інфляційних втрат.

У постанові від 19.03.2014 справі №6-20цс14 Верховний Суд України (далі — ВСУ) роз’яснив, що оскільки право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. У зв’язку з цим трапляються ситуації, коли банк пропустив позовну давність лише щодо частини заявлених вимог, тоді як щодо іншої частини звернувся до суду в межах встановлених строків.

Одним із проблемних питань, які виникають на практиці у зв’язку з цим, є визначення наслідків пропуску строку позовної давності за вимогами щодо однієї частини платежів для вимог щодо іншої частини платежів, оскільки відповідно до ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності щодо основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Читати далі: